Будьмо! (Журнал Галини Красюк)

 Березневі дні...
9 і 10 березня в Україні відзначаються як дні пам'яті Тараса Шевченка. 
День народження (9 березня 1814р.) та день смерті (10 березня 1861р.) майже співпали. А між ними - всього 47 років. Але за цей проміжок, не надто довгий по міркам сьогодення, ця людина зробила надзвичайний вклад у розвиток думки людської про  свободу та демократію,  про необхідність  любові до ближнього і справедливості ,  шанування рідної землі та її культури.
Він  був талановитим художником - портретистом , автором альбому "Мальовнича Україна", залишились його роботи на історичну та біблійну  тематику , побутові замальовки, пейзажі. .. Твердять, що якби він не був поетом, то все одно залишився б відомим  у світовій культурі  завдяки своєму таланту художника.  Напевно, й доля була б тоді до нього лагіднішою -  оминуло б його десятилітнє заслання, переслідування, гоніння. Але Тарас Шевченко йшов СВОЇМ життєвим шляхом ("Ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою", - напише він в одному з віршів), просвітлюючи серця людей, повертаючи їм історичну пам'ять, пробуджуючи прагнення до свободи - свободи особистої, соціальної, національної . 

Перечитайте ще раз його поезію    "І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм  в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє "    Послання, в якому є звернення і до нинішніх поколінь (тоді ще "ненарожденних")

Подивиться на рай тихий,
На свою країну,
Полюбіте щирим серцем
Велику руїну,
Розкуйтеся, братайтеся!
У чужому краю
Не шукайте, не питайте
Того, що немає
І на небі, а не тілько
На чужому полі.
В своїй хаті своя й правда,
І сила, і воля. 

Це саме з цього твору знамениті рядки :

Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь. 

Але чи завжди ми згадуємо продовження цих рядків, де поет просить схаменутися тих бездуховних і безпам'ятних, хто готовий й рідну матір і землю рідну знівечити:

Бо хто матір забуває,
Того бог карає,
Того діти цураються,
В хату не пускають. 

На жаль, і в наш час продовжується явище руйнації власної культури (статтю про руйнацію пам'ятника Шевченкові у Дніпропетровьку дивись тут  , а про подібну загрозу в Ужгороді і активні дії на захист пам'ятника  дивись тут ) .  

І все ж вірю:  світло й духовність у сердцях українців множитимуться, і розуміння своєї місії у цьому світі допоможе зберегти власну неповторність,  виконати заповіт Шевченків:
"Свою Україну любіть,
Любіть її во врем'я люте,
В останню, тяжкую минуту
За неї Господа моліть"

Прочитати інші матеріали  про Тараса Шевчека можна  за  такими посиланнями:
"Тарасові шляхи"  ,  
"Пам'ятник Шевченкові у Варшаві"  , 
 " ЖІНКА В ПОЕЗІЇ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА ",
 а також один з сайтів, присвячених Шевченкові.

Будьмо українцями - достойними наших геніїв!
Будьмо!